Творческий проект учеников 6-го класса ГОШ № 17 "Ветеран живет рядом..."

У нашому славному місті Горлівка живе людина, яка своєю працею під час війни допомогла становленню нашого життя зараз.

Ім’я цієї людини – Олексій Павлович Шеремет.

Учні нашого класу 8 травня вирішили привітати Олексія Павловича зі святом Великої Перемоги. Готувались ми дуже довго, продумали усе: зібрали гостинець, домовились хто принесе квіти, продумали привітання, намалювали багато привітальних листівок, а також склали список питань... Олексій Павлович був дуже радий нас побачити, запросив нас у гості, пригостив чаєм з печівом (яке, до речі, приготував самостійно) та розповів цікаву історію про своє нелегке, але «дуже щасливе» (слова самого Олексія Павловича) життя. Вирівши, що такі історії, про життя ветеранів Великої Вітчизняної Війни, повінні знати і інші люди – ми вирішили створити проект «ПАМ’ЯТЬ ЖИВЕ У НАШИХ СЕРЦЯХ», який допоможе зібрати якомога більше інформації про цих Людей з великої літери. Тож, ось, що у нас вийшло...

«Життя – це щастя!»

...Зараз Олексій Павлович знаходиться на відпочинку, який заслужив багаторічною працею. Продовжує діло усього свого життя – селекцію яблунь. Його будинок знаходиться на світлій вулиці, а у городі завжди квітують квіти. У зимові вечори Олексій Павлович разом зі своїми друзями-колегами грає у шахи. Як нам сказав Олексій Павлович – «Життя – це щастя! І я дуже радий, що прожив його саме так, як прожив.»...

«Друзі завжди поряд...»

...Почавши працювати на заводі ще 15-им хлопчиком, Олексій Павлович здобув не тільки повагу своїх колег, а ще й заслужив вірну дружбу багатьох людей. У Олексія Павловича й досі багато друзів – він душа компанії. Працюючи на заводі він познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Валентиною Іллінічною (нині покійною). Розповідаючи про свою дружину Олексій Павлович ніжно усміхається, а очі горять молодиковим вогнем. Дружина подарувала йому доньку, яка нагадує Олексію Павловичу свою кохану ...

«Вперед, до праці!!!»

...У 1943-му році йому було 15 років. Свій важкий шлях дорослого чоловіка Олексій Павлович почав біля станку машинобудівельного заводу нашого міста. Працював лекальщиком, дуже спритно скриваючи свій справжній вік. У роки війни він був єдиним лекальщиком на заводі (мав 7-ий розряд). У 1950 році молодик виготовив сложний вимірник – десятишлицевий шаблон та контршаблон з металу 5 мм товщини. 1947 рік – кращий працівник, нагороджений медаллю «За доблестный и самоотвержений труд в период Великой отечественной войны»...

Ось таке у нас вийшло дослідження.

Сподіваємось, що кожного року ми будемо наповнювати сторінки цієї «книги» новими історіями, фотографіями...